- метеорологічний
- —————————————————————————————метеорологі́чнийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
метеорологічний — а, е. Прикм. до метеорологія. || Такий, що пов язаний з метеорологією. Метеорологічна станція. •• Метеорологі/чні чи/нники фізичні властивості атмосфери, що визначають погоду й клімат та впливають на стан організму … Український тлумачний словник
метеорологічний — [ме/теиоролоуг’і/чнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
радіометеорологічний — а, е. Стос. до радіометеорології. •• Радіометеорологі/чна ста/нція комплекс автоматичних приладів для вимірювання температури, кількості опадів, напряму вітру, сонячної радіації та інших метеорологічних елементів і передавання по радіо даних… … Український тлумачний словник
гігротермограф — а, ч. Самописний метеорологічний прилад, який поєднує гігрограф і термограф … Український тлумачний словник
метео... — Перша частина складних слів, що відповідає слову метеорологічний, напр.: метеоприлад, метеосітка … Український тлумачний словник
метеозонд — а, ч. Метеорологічний зонд (див. зонд 2)) … Український тлумачний словник
пост — а/, ч. 1) Місце, пункт, з якого зручно стежити за ким , чим небудь або охороняти когось, щось. || Місце на двоколійних залізницях, де зосереджено управління стрілками й сигналами, що убезпечують рух поїздів. Метеорологічний пост. 2) Особа або… … Український тлумачний словник
індекс — див. також перелік технічних комітетів br 01 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ. ТЕРМІНОЛОГІЯ. СТАНДАРТИЗАЦІЯ. ДОКУМЕНТАЦІЯ 01.020 Термінологія (засади та координація) 01.040 Словники термінів 01.040.01 Загальні положення. Термінологія. Стандартизація.… … Покажчик національних стандартів
станція — ї, ж. 1) У дореволюційній Росії – пункт зупинки на великій дорозі, поштовому тракті, де переїжджі міняли коней. || заст. Тимчасове розквартирування; постій. •• Пошто/ва ста/нція заст. установа, яка, разом із пересиланням кореспонденції та грошей … Український тлумачний словник
зонд — а, ч. 1) Медичний інструмент у вигляді металевої палички або гумової трубки, що вводиться у порожнини і канали тіла з діагностичною, лікувальною метою чи як розширювач. 2) Повітряна куля з самозаписувальними приладами, яку запускають для… … Український тлумачний словник